Тиша злизує з неба втому,
Сивий бог іде босоніж,
Випаровую час зі шкіри.
Місто – зліва, ти будеш звіром...
Від інвазії до вендети,
Від амеби до зграї левів,
Від падіння і до злету –
Місто буде тобі за плевру...

Це комашиний день –
Усе змаліло вмить.
Ти – звір, а кому болить?
Ми тут і ми ніде...

Ліс – із вуст землі, як піна.
Кров зміїна – нам по коліна.
Не багато це, ще трошки –
Й місто вкриють засохлі зморшки...
В ліжко впали підбиті звірі,
Сивий бог накликав зливу.
Йдеш наліво, йдеш босоніж,
Тиша злизує з неба втому...