В глибокій долині сталася новина,
Де пречиста Діва-Мати породила Сина.

А як породила, та й стала люляти:
– Люляй, люляй, мій Синочку, а я ляжу спати.

– Зачекай же, Мамцю, хоч одну годинку,
Най я піду та й до раю, принесу перину.

– Ой, Сину ж мій, Сину, де ж Ти тоє годен,
А ще ж нема й дві години, як Ти ся народив.

– Мамцю ж моя, Мамцю, я вже ж тоє годен,
Сотворив я небо й землю, ще’м ся й не народив. (5)