Ти народився – ну і що?
Ти оженився – ну і що?
А дерево собі росте, знай росте
Зелене...

Ти навіть вивчився вже – ну і що?
Розумний, аж голова, буває, болить – ну і що?
А дерево собі росте, знай росте
Зелене...

Вчепила брови сивина – ну і що?
А мудрість – то вже не дивина – ну і що?
А гора собі стоїть, знай стоїть
Висока...

Ти згадуєш життя своє – ну і що?
А скільки було красивих дівчат – ну і що?
А сонце світить на високу гору,
На зелене дерево – весело...

Могила одяглась в граніт – ну і що?
І чи згадає хто, чи ні – ну і що?
А сонце світить на високу гору,
На зелене дерево – весело...