І засміялась провесінь: – Пора! –
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом –
Дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра –
Усі ідуть за часом, як за плугом.

За ланом лан, за ланом лан і лан,
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом,
Вони уже в тумані – як туман –
Усі вже йдуть за часом, як за плугом.

Яка важка у вічності хода! –
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Така свавільна, вільна, молода –
Невже і я іду вже, як за плугом?!

І що зорю? Який засію лан?
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Невже і я в тумані – як туман –
І я вже йду за часом, як за плугом?..