Все що було в житті розчиниться з тобою,
Сяйво очей і шепіт замкнутих вуст.
І на віки лишаюсь з зруйнованою долей,
Це мені сказало серце не глузд.
Все чому ми раділи стало огидно,
І неначе відбувалось у чорно-білих снах,
Але в спогадах лишилась крапля надії,
І нестримне бажання перемогти страх.

Та навряд чи цей день згадають люди,
Та навряд чи цей день забудеш ти.

Приспів:
Вибачай мені, вибачай,
Залишай собі свій рай.
Вибачай мені, вибачай,
Я лишу собі свій небокрай.

У блакитному небі зорі розсвіті,
На моїй батьківщині сади розцвітуть,
Майже все як завжди, і любов кругом квітне,
А мені залишається смуток і бруд.
Хто був прав, хто не прав, вже дізнаються після,
І запишуть усе у тлумачний словник.
Але мрії мої вже навік непохитні,
І думки немов риби у розум пливуть.

Та навряд чи цей день згадають люди,
Та навряд чи цей день забудеш ти.

Приспів

Ось і все моя повість списалась до крапки,
На вівтарі кохання душа запала,
Але знову і знов почуття непідвладні
І скандують навколо німі голоси.

Та навряд чи цей день згадають люди,
Та навряд чи цей день забудеш ти.

Приспів