Я сьогодні щось дуже сумую –
Про козацькую долю згадав.
І про славу свою не забуду,
Що й колись я, як вітер, гуляв.

Боронив свою рідну країну,
Не боявся я лютих татар.
Подвиг-слава за мною стояла,
Не пустив нас з побєдою час.

А тепер все пройшло, все минуло,
Чорна хмара кругом увійшла.
І по славу синам України
Гірка доля к нам в гості прийшла.

Плачуть гори і плачуть долини,
Плачуть ніви і плачуть ліса.
Плачуть в горі родімиї діти,
Що й навіки завмерла краса.