Ой, чиє ж то чиє, чи є ж воно горе.
Мою душу вогнем обпекло.
Чайку вітром закинуло в море,
Чайці штормом зламало крило.
Хижий вітер лама її,
Обпікає вода крижана.
Десь сховались за хмари сузір’я
І вона залишилась одна.

Приспів:
Птаха криком наповнює груди,
Птаха плаче, немовби дитя.
Тільки небо той голос не чує,
Із полону нема вороття.

Але мого серця маленька жарина
Ще палає над виром води.
Бо надія вмирать не повинна,
Бо сильніша вона від води.
Для надії і горе не горе,
З нею легше найважча біда.
Стихне вітер, впокоїться море,
Тільки бідної чайки шкода.

Приспів

Ой, чиє ж то чиє, чи є ж воно горе.
Мою душу вогнем обпекло.
Чайку вітром закинуло в море,
Чайці штормом зламало крило.