Вона, як квітка, розквітає раз у рік.
Вона лежатиме, не розмикаючи повік.
Вона мовчатиме про почуття весь вік
І не жалітиме за тим, хто вчора втік.
Їй заважатиме музика гучна,
Їй даруватимуть все те, чого нема.
Їй говоритимуть: "Чому така сумна?"
Про це незна ніхто, лише вона.

Приспів:
Вона, одна. Вона, не буде сама.
Бо він відчує, життя без неї – не життя.

Її обличчя не міняє час,
Її краса іще не раз здивує вас.
Її поезія не для сірих нас,
Не для буденних і бездушних мас.
Він прибіжить до неї із слізьми,
Він утече до неї із пітьми.
Подзвонить він до неї в час зими
І в темряві загубляться вони.

Приспів

Вона, як квітка, розквітає раз у рік.
Вона лежатиме, не розмикаючи повік.
Вона мовчатиме про почуття весь вік
І не жалітиме за тим, хто вчора втік.

Приспів