Ти – соло безмежної вини
Ти – лезо на обрiї мети
Нарешті я знаю, я знаю, я знаю
Знаю тебе
У морі, у небі, у душі
У несамовитій глибині
Я тебе звільняю, звильняю, звильняю

Так лине стереодень, стереоніч, але не ти
Любиш мене, п’яниш мене у розтині самоти
Лине стереодень, стереоніч
Безсилий крик.
Де та межа, тонка межа, меж нами та
Та, що навік?
Тільки збагни

Зітхає розтала мові зима
Історія дотику одна
Вона залишає, лишає, лишає
Мені слова
І навіть у іншему житті
На Богом розпаленому тлі
Ти мене тримаєш, тримаєш, тримаєш...

Так лине стереодень, стереоніч, але не ти
Любиш мене, п’яниш мене у розтині самоти
Лине стереодень, стереоніч
Безсилий крик
Де та межа, тонка межа, між нами та
Та, що навік?