Місяць жовтень – це вже осінь,
Сумні мрії світ вкривають,
А серденько в дівчиноньки
Шепче "люблю" і "кохаю".

Між сумними деревами
І хатина сумна стала.
Нема цвітів, нема рожі,
Нема її, бо зів’яла.

Не сумуй, дівчино мила,
Не сумуй, моя кохана,
Час вже близько – ми зійдемось,
Країна змете тирана.

Не сумуй за тими днями,
Що провели ми з тобою.
Не лякайся ти нічого.
Я в Авшвіці теж з тобою.

Ще засвітить місяченько,
Як світив колись над нами,
Своїм сяйвом освітив нас,
Серця наші об’єднались.

І та зіронька ясненька,
Вона тобі пригадає,
Хто був милий чорнобривий,
Кого вірно він кохає.

Защебече соловейко
В верболозах над рікою,
На Вкраїні, в ріднім краю,
Там пізнались ми з тобою.

Не сумуй, дівчино мила,
Не сумуй, моя кохана,
Час вже близько – ми зійдемось,
Вкраїна змете тирана.