Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі,
Та не дав мені Бог
Ані щастя, ні долі.

Тільки дав мені Бог
Красу – карії очі,
Та й ті виплакала
В самотині дівочій.

Ані братика я,
Ні сестрички не знала,
Між чужими росла,
І зросла – не кохалась!

Де ж дружина моя,
Де ви, добрії люди?
Їх нема... Я сама,
А дружини й не буде!