В наших жилах тече козацька кров,
В наших легенях чисте повітря.
Ми цінуємо відданість і любов,
Це тому що ми діти сонця й світла.

З нашої рани ще мироточить кров,
На обличчі ще не утерті сльози.
І хто знає, коли прибудуть знов
Сонце, вітер, злива, гроза, морози?

Наше серце б’ється постійно в такт,
Повторяючи ритміку світу.
Наші очі підтримують ваш контакт,
Це тому що ми діти сонця й світла.

Де ваші руки, ноги і голова?
Вийдіть всі разом із темряви печери!
Хай це не будуть порожні слова!
Це буде початок нової ери!