"Добривечір, дівчино, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?"

"Чи то ж би я розуму не мала,
Щоб я тобі правдоньку сказала?"

"Добривечір, дівчино, чия ти?
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?"

"Не питайся, козаченьку, чия я,
Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!"

"Дівчинонько-серденько, куди йдеш?"
Скажи мені правдоньку, де живеш?"

"Отам моя хатонька край води,
З високого дерева, з лободи.

Я ж до хати сінечки приплету
З високого дерева, з черету".

"Тепер же я догадався, чия ти!
Пусти ж мене, серденько, до хати!"

"Шкода теє, голубе, затівать,
Бо ти будеш ніченьку ночувать!"

"Та я ж тебе, серденько, не зведу,
Пожартую трішечки та й піду!"

Жартувала дівчина до зорі,
Поки стало видненько надворі.

"Ой уставай, козаченьку, та тікай,
Та на мене славоньки не пускай!"