Хто там опівночі по горах гукає?
То Олекса Довбуш опришків збирає.
Киптарі червоні та ще з бовдичками,
Маєні крисані красними павками.

Рано до схід сонця завила смерічка,
По горах шукає Довбуша Марічка.
Передайте людям від хати до хати,
За опришком плаче Верховина-мати.

Верховино рідна, Верховино мила,
Скажи мені правду, де-с го погубила?
– Я не погубила, в серці схоронила,
А його дороги буйним цвітом вкрила.