І знов зима
Внесла сама
Той самий сон
В магнітофон
Що ми – не ми
Серед зими
Затиснуті
В лещата днів

Приспів:
Нумо, здамося в полон непогоди
Вже не спинити нам гойдалки-сходи
Досить ховати, ховатися годі
Наше життя – то є гойдалки-сходи
Нумо, здамося на милість природи
Вже відійшли життєдайнії води
З ними всі неохрестові походи
Все у житті наче гойдалки-сходи

Спадає вниз
Німий карниз
Один розчерк
І знову вверх
Кидає тінь
На власну ж тінь
Останній крок
В один виток

Приспів