Вже зносить голову
Від фалькуватих гімнів,
Терпець урвався,
Довго ж я терпів.

Та як накажете,
Боротись зі своїми,
які в лукавстві
Гірше ворогів?..

Хто прокляне? Хто змовчить?
Хто осудить?
Чи дійдуть їх молитви до нікчем?

Тікає люд... І вже немає люду.
Над ким так поглумилися іще?..
Свої своїх...
Чужі давно сміються.

На згарища вертаються жиди,
Ославляться, нап’ються,
Переб’ються,
І знов на барикади, як завжди.

Та хто тепер захоче України?
Порвали віру, як скажені пси,
І з серця витікає кров калиною,
Де ростимо, там мусимо цвісти...