Тече річенька, невеличенька,
Скочу, перескочу.
Ой віддай мене, моя матінко,
За кого я схочу.

Мать віддавала, мать віддавала,
Дочці говорила:
"Іди дочь родна, іди навсігда,
Щоб не приходила".

Не приходить рік, не приходить два,
На третій схотіла.
Перекинулась в сиву зозулю,
Взяла й полетіла.

Лісом летіла, гілля ломала
Білими руками.
Через поле йшла, гірко плакала
Дрібними сльозами.

Як прилетіла в вишневий садок,
Сіла на калину,
Та й стала кувать, стала зазивать
Всю свою родину.

Сидить матінка край віконечка,
Рушник вишиває,
А найстарший брат на подвір’ячку
Кулю заряджає.

Ой позволь мені, моя матінко,
Цю зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає,
Тяжко пережити.

Не позволю я, рідний сину мій,
Ту зозулю вбити,
То моя дочка, а твоя сестра,
Треба пережити.