Одеса, Одеса, чужа сторона.
Росла я у батька малесенькая. (2)
Циганка гадала, за ручку брала, (2)
Не йди, дівча заміж, ти ще й молода.
Не йди, дівча, заміж, то ще й проживеш,
А як підеш заміж – в Дунай попадеш. (2)

Не вір ти, дівчино, не вір нікому,
А вір ти, дівчино, мені одному.
Мій батько багатий построїть нам мост,
Широкий, далекий, на тисячу верст.
А по тому мосту вагончики йдуть,
В середнім вагоні Марусю везуть.
В середнім вагоні відкрите вікно,
Втонула Маруся у Дунай на дно.

Ой, дай мені, батьку, вороного коня,
Нехай я об’їду кругом Дуная.
Ой дай мені, батьку, гітару золоту,
Нехай я зіграю розлуку свою.
Ой дай мені, батьку, вороного коня,
Втонула Маруся, нехай втону я.