На городі бурячок, зеленая гичка,
Сватав мене мужичок, а я невеличка.

Сватав мене мужичок, хотів мене взяти,
А я йому відповіла: "Я не вмію жати".

А я йому відповіла – я не вмію жати,
Буде наша пшениченька в полю зимувати.

Буде наша пшениченька в полю зимувати,
Будуть наші сусідоньки з мене ся сміяти.

Будуть наші сусідоньки з мене ся сміяти,
Що я така молоденька та й не вмію жати.

Ой візьму я новий серп, кину назад себе,
Не жала я в своїй мами та й не буду в тебе.

Не жала я в своїй мами та й в тебе не буду,
Купи мені парасольку панувати буду.

Як ти хтіла, моя мила, парасольку мати,
Було собі, моя мила, панича шукати.

А ти знав, нащо брав міщаночку з міста,
Я не їла і не буду гречаного тіста.

А ти знав, нащо брав мене, невеличку,
Мене мати годувала, як перепеличку.

Мене мати годувала, в папір завивала.
За багача лагодила, за бідного дала.

Як би дала за багача та й за молодого,
А то взяла та й віддала за діда старого.

А я діда шанувала, шанувати мушу.
Ой, господи милосердний, випри з діда душу.

Ой, Господи милосердний, Святий Миколаю,
Випри, випри з діда душу ще рік погуляю.

Ой, Господи милосердний, святий понеділку,
Випри, випри з діда душу я стану на дівку.