Межи двома гороньками
Зайшов місяць з зіроньками.
Ой там дівчина з чорними очима
Яру пшениченьку поле.
Ой поле ж вона поле,
Всьо ся в гору поглядає.
Ой чи високо сивий соколонько
З орлоньками пролітає.
Ой літає він, літає,
До віконця припадає.
Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою.
Ой рада б я виходити
Та не знаю, що робити.
Ой лежить нелюб на правій рученьці,
Та й боюся розбудити.
Ой, дівчино моя люба,
Одвернися від нелюба,
Бо як засяду з високого дуба,
Вб’ю нелюба, як голуба.
Ой чи ти вб’єш, чи ти не вб’єш,
Ти нас з пари не розлучиш.
Ой сідлай коня та від’їжджай з двору,
Бо ти не мій, і я не твоя.
Козак коника сідлає
Та й з двору виїжджає,
Рися, мій коню, рися, мій вороний,
Аж до тихого Дунаю.
Біля тихого Дунаю
Стану собі, подумаю,
Чи з коня вбиться,
Чи в Дунай втопиться,
А чи назад воротиться?
З коня впаду і не вб’юся,
В Дунай скочу, не втоплюся,
Візьму дівчину за праву ручину
Та й по садочку пройдуся.