Є в полі береза,
Є в полі кудрява,
Хто йде – не минає,
Березу ламає.

Хто йде – не минає,
Березу ламає.
Горе ж тому жити,
Хто пари не має.

Горе тому жити,
Хто пари не має,
А ще гірше тому,
Що й по дві кохає.

А ще гірше тому,
Що й по дві кохає,
Як прийде додому –
Сам спати лягає.

До стіни очима,
На хату плечима,
До стіни говорить,
А стіна не чує.

До стіни говорить,
А стіна не чує:
– Хто ж мене роздягне,
Хто ж мене роззує.

Хто ж мене роздягне,
Хто ж мене роззує,
Хто ж моє личенько
Сім раз поцілує?

Обізвалась мила
З другої кімнати:
– Я тебе роздягну,
Я тебе роззую,
Я твоє личенько
Сім раз поцілую.

– Одступися гидка,
Одступися бридка,
Одступися ледаща,
Бо є в мене краща.