А в неділю рано,
Ще сонце не сходить,
Козак молоденький,
По казармі ходить.

Козак молоденький
По казармі ходить,
Свого командира,
Додому ся просить:

"Пусти, командире,
Та пусти додому,
Бо лишив дівчину
Сам не знаю кому.

Дуже скучилась,
Дуже змучилась,
Дівчина за мною.
Як буду пускати.

Не тебе одного,
Скажу осідлати,
Коня вороного.
Коня вороного,

Ще й нове сідельце,
Та й поїдь додому
Розвесели серце,
Їде він додому,
Став біля криниці,
Вийшла дівчинонька
Набрати водиці.

Дай мені, дівчино,
Води ся напити,
Може перестану
За тебе журитись".

"Не журись, козаче,
Я ся не віддала,
Глянула на тебе,
Кам’яною стала".