Моя крапля журби за дощем не впаде,
Над квадратом заковані стіни,
Бо, долаючи день, все ж побачив тебе
Серед цвіту, над світом єдину!

І вже царство сльоти вереснево тремтить,
Карить очі в бурштиновім листі,
Мов для нас знову день повернув до весни,
Недізнавшись чому такі різні.

Приспів:
Не бувають дощі випадкові,
Коли осінь зове до любові,
Розмиваючи колір печалі
На очах, що самотньо мовчали. (весь куплет – 2)

Залетить у вогні надвечір’я густе
І на вулицях сяде в тумани,
А мій погляд журби на асфальт не впаде,
Бо на мене чекає кохана.

Приспів