Розгублений погляд,
Прихований біль
Відроджує спогад
Забутих подій.

Палає небо –
Я маю йти.
Мені так треба
В безодні знайти

Приспів:
Моє місто,
Що в пам’яті живе.
Не відпускає
Той давній страх,
Що з дитинства
Заполонив серця –
Зникає у нас на очах...

В повітрі лунає
Дитячий сміх.
Біль застигає
В очах моїх.

Небо у хмарах –
Ми маємо йти.
Місто-примара
Нас кличе завжди...

Приспів

Місто...