Помірковане буття
Вводить душу в забуття,
Небажання нових дій
Віддаляє світ надій.
Сутінковий тихий час
Наближається до нас,
Він звільняє всі думки,
І рветься розум на шматки.

Приспів:
Не втримати в собі
Приховані бажання,
Свідомість не надасть
Влучних порад.
Впродовж всього шляху
Безглузді сподівання
На зваженість думок,
Це – світ твоїх відрад.

Залишаючи мораль,
Втратиш вмить нудьгу й печаль.
Не уникнути спокус,
Хоч і суперечить глузд.
Від обов’язків звільнись
Й до жаги життя звернись,
Відпусти свої думки,
Задовільнивши всі смаки.

Приспів