Ніколи небо не буде безхмарним.
Постійно люди ламають нормальне.
Ніколи щастя завчасно не буде,
А де живе правда, скажіть мені люди.

Весна чи буде – ніхто вже не знає.
Остання надія іскрою згасає.
Між нами правда місце сховає –
Вона тепер всюди, людей десь немає.

Немає!

Я завтра знову спитаю у вітру
Чому кожен день у нас меншає світла,
Куди знов зникають щирії очі?
Скажи мені хто ми – я так цього хочу.

Історія пильно слідкує за нами.
Стежки їй малюєш своїми ділами.
Завжди актуальні питання моралі –
Хто ми, навіщо і що буде далі?

Далі!