Ти малюєш мене, я бачу дзеркало, що відбиває...
Я наречена у білому, така якою уявляєш:
Гарне обличчя, струнка фігура та ніжні плечі,
Я у картині стрічаю день та вечір, день та вечір.

Приспів:
Як набридла двомірна безмежність!
Вона пасує тільки пейзажам.

Звільни мене...

Ти відобразив мій характер – жовті і білі букети квітів,
Що мабуть мені дарували, бо я сама щаслива в світі
Малюєш з очей моїх сльози, сльози радості або печалі.
За мене це вирішать люди, роздивляючись та проходячи далі.

Приспів