Місто навпроти, руки на склі,
Як забути хто є ти!
Хвилини чекання, власні бажання
Жодних сил щоб віднайти.
Після довгих і самотніх ночей,
Пустих слів і байдужих думок.
Від нього лишився лиш запах речей
І останній прощальний дзвінок.

Приспів:
Але ти все рвала на шматки,
У собі всі бажання вбивала.
Але ти все рвала на шматки,
І не знала, кудись втікала.
Все ж туди де він є, де він є і ти...
Все ж туди де він є...
Летіла, не знала, хотіла...
Повернути все Ти!

Місто позаду, спрага в душі,
Ти втамовуєш її у ночі.
Словами "забуду", "хай буде як є",
Лягаєш у ліжко своє.
Після довгих і холодних ночей,
Себе куди діти не знала.
Та все сон не відпускав тебе,
Забувала його, забувала!