Ой летіла пава, пава, серед села впала,
Лозавета Онуфрію пояс засукала.

Засукала, зав’язала у тринадцять ґудзів,
А він її подарував корець* кукурудзів.

Корець, корець кукурудзів, а ділетку** проса.
– Купи собі черевички, та не ходи боса.

Черевички з китаєчки, а підкови з коса.
Ступай, мила, помаленько, аби-с си не сковзла.

Від Івана до Прокопа викопана фоса***,
Біжить, біжить Лозавета д’ Онуфрію боса.

Прибігає під віконце та ніжкою туп, туп.
– Вийди, вийди, мій миленький, бо я вже тут.