Ох, оженився,
Аж тепер пропав,
Дуже-м помилився,
Сам собі сказав.
Лучше б не жениться,
Ввіки ні на кому,
В Крим по сіль ходити,
Зваться чумаком.
А тепер всі знають,
Що я не чумак,
З вулиці зганяють,
Бо я й не бурлак.
Лучше б же пропало
Збіжечко моє,
Да коли б не знало
Лишенько мене.