Ой по горам, по долинам
Голуби літають...
Ще й розкоші не зазнала,
Вже літа минають.

Не зазнала я розкоші
Ні в батька, ні в неньки.
По чім же я буду знати
Літа молоденькі?..

– Ой ви, слуги мої, слуги,
Слуги дорогії,
Запрягайте, закладайте
Коні воронії.

Запрягайте, закладайте
Коні воронії,
Доганяйте, завертайте
Літа молодії.

Ой догнали літа мої
В калиновім мості:
Ой верніться ж, літа мої,
Хоць до мене в гості!..

– Не вернемся, не вернемся,
Бо нема до кого,
Ой було б нас шанувати
Як здоровля свого!..

– Літа ж мої, літа ж мої,
Літа молоденькі!
Коли ж доля нещасная,
Будьте коротенькі!..