Ой у полю, в полю
Вода човна носить,
Там мила милого,
Як голубка, просить:

– Пусти ж мене, милий,
В вишневий садочок,
Я ж тобі не збавлю
Жодних ягідочок.

А вирву квіточку
Із виноградочку,
Пущу на річеньку,
На Дунай бистренький.

Ой як вийде мати
В Дунай воду брати,
Чи пізнає квітку
Своєго дитяти.

Ой як вийшла мати
В Дунай воду брати,
Пізнала квіточку
Своєго дитяти.

– Ой десь моя дочка
В недузі лежала,
Що її квіточка
На воді зів’яла.

– Не лежала-м, мати,
Ані годиночки,
А мене зсушили
Безсоннії ночки.