Ой ти, дубе кучерявий,
Лист на тобі рясний.
Ти козаче чорнобривий,
Слова ж твої красні.

Слова твої прекраснії,
Но чортова думка.
Поки-м тебе не любила,
Була-м, як голубка.

Була ж би я голубкою,
Полетіла в поле,
Сіла-м собі край дороги,
Горе ж мені, горе!

Найшла ж бо я кубелечко,
Де вутка несеться.
Чую ж бо я межи люди –
Вражий син сміється.

Смійся, смійся, вражий сину,
За сміх тобі буде –
Ізгинеш ти на пісочку,
Де води не буде.

Хоч я тобі не дам лиха,
То дасть моя тітка,
Ізісохнеш, ізів’янеш,
Як рутяна квітка.

Хоч я тобі не дам лиха,
Дадуть тобі люди,
Буде трясти сім літ трясця,
А смерті не буде.