Так буває, що інколи тяжко
Зрозуміти себе і світ
Вже не вміти і все ще знати
Хто чужий ще, а хто ще свій.

Написати, мабуть, не штука
А відчути – то інша справа
Потираючи потім руки
Після голоду прийде спрага.

Дисгармонія неприродня
Сипле збочене марне світло
Ти один, і твоя самотність
Поєднає тебе зі світом.

Як же тяжко себе зламати
Розрізнивши мету і цілі
Де немає, там ніц шукати
Головне, щоб тебе не з’їли...