Де ми були, мої українці,
Коли нищили наше коріння?
Чи ми світові мовчки твердили,
Що маєм найбільше терпіння?

А де ми були, мої українці,
Коли нищили наші святині?
Чи ми самі себе пробували
На віру і єдність в родині?

А де ми є, мої українці,
Коли маємо ніби державу?
Чи приспали нас знову чужинці,
Щоб триматись за нашу булаву?

А де ж ми є, мої українці,
Коли цвіт наш зрадливо зривають?
Чи ми списуєм знов на ментальність,
Чи надіємось, що всіх не повбивають?

То де ж ми є мої українці,
Коли маємо власну вже хату?
Може час вже настав прибирати
І сміття із осель вимітати?

Тож як ми є мої українці...