Сиджу у кімнаті душею розп’ятий,
І серцем там, де літо з весною
Завжди в одній ролі звуть у рай.
Пливи мій корабель в омріяну даль,
А знову йде дощ, А потім туман,
А потім туман.

Мені б доторкнутись до свого бажання
Хоча би на мить.
Почути той голос, який завжди правий,
І плавить лід.
У клітці моїй нема більш надій
Ще один день посилив мій біль.

Чомусь плачу я.

Мої старі рани змішались з новими
Хоч вовком вий.
У слабому тілі не знайдеться сили
Для нових дій.
Ти чуєш мій спів з мого вікна.
Ти мабуть також не можеш заснуть.

Чомусь плачу я.

Де в клітці моїй нема більш надій
Нема більш надій.
Де ще один день посилив мій біль
Посилив мій біль, посилив і твій.