Чому так холодно мені
Цієї днини золотої?
У смутку дня зігріті сни,
Що розгубили ми з тобою.
Немов розкидали і все,
Самі зосталися з журбою.
А щастя зоряне оте
Ми закопали з головою.

Зостались зовсім без тепла,
Ми у розлуці ми самотні.
Життя нема серед життя
І голос кличе десь із ночі.
Говорять люди, все пройшло,
Та десь у серці є ще сили.
Кохання того, що було
Ми ще розкриємо вітрила.

Холодний біль зіжмем в руці
І виправляти будем долю.
Згадаймо наші теплі дні,
Що ми провели із тобою.
Чому так холодно мені
Цієї днини золотої?
Але тепло стає мені,
Коли я згадую ті дні.