Десь на тому далекому березі,
Де батьківська хатина стоїть,
Залишились мої білі березні,
За якими так серце болить.
І не можу ніяк зрозуміти я,
Хоч у зрілому літі стою:
Чом журюсь за низенькою хатою,
Коли маю високу свою?

Приспів:
Біла хата, рідна хата.
Під вікном бузок і м’ята.
Зажурилася, старенька,
Біля річки Боковеньки.
Біла хата, рідна хата
Пахне хлібом, диха святом –
Наче писанка квітує
На барвистім рушнику!

Ой, як хочеться в сіні пахучому
Позбирати розгублені сни!
Ой як хочеться знов перемучитись
У обіймах п’янкої весни!
Тільки знаю: літа не вертаються –
З ластівками за обрій летять.
Рідна хата ж нам сонечком світиться
Все життя, все ж бо наше життя.