В серпневу ніч дерев скрипучі голоси
Розвіють сни, невдаху виженуть на дах
Йому в волосся вчепляться вітри
І він підвість зелені очі до гори
Туди, де чорна – Черемош ріка
Руйнує тишу скелі береги
Тече скрізь гори, долі і часи
Свої роки вплітає до вінка

Приспів:
Він полюбив мости, співав про небеса
Уходив у ліси, губився у містах
Та саме про ліси, а не міста, чомусь
Нагадує йому мелодія проста –
Карпати-блюз

В серпневу ніч рука потягнеться сама
До мундштука, маленькій вогник сірника
Замерехтить і на єдину мить
Освітить сум в зіницях хлопака
Той позіхне, присяде біля димаря
І разом з ним буде смугастий кіт
Дивитись як у пеклі ліхтаря
Метелик свій закінчує політ

Приспів

Він дрібку солі завжди тримає у руці
Насіння волі повільно тягне до землі
Блукання степом думки закручує у вир
В міських тенетах невдасі так бракує гір

Приспів