Ти, ти знов сьогодні в полоні дощу,
Слова ховаєш у тишу нічну,
Чомусь боїшся, що я не прощу,
Давні образи.
Я, я не боюся висоти,
Твоєї дивної краси,
Знаю й сама, що хочеш ти,
Щоб ми були разом.

Хай плаче, за вікном твоїм гроза.
Хай бачить, я сьогодні не одна.
Хай знає, нас їй більше не знайти,
Цю ніч мені належиш ти.

Приспів:
Коли із неба ллють дощі,
Коли втікають десь вночі,
Немов би сльози на щоці,
Байдужі люди.
Ця ніч поверне нам весну,
І знов нам буде не до сну,
І в цю розлючену грозу ми разом будем,
Ми разом будем.

Ти чомусь не віриш в вороття,
З кимось шукаєш забуття,
Але ж цілуєш без кінця,
Очей моїх сльози.
Нам, нам залишилась тільки мить,
Скоро ця ніч вогнем згорить,
Та нас не зможуть розлучить,
Дощі і грози.

Хай плаче, за вікном твоїм гроза.
Хай бачить, я сьогодні не одна.
Хай знає, нас їй більше не знайти,
Цю ніч мені належиш ти.

Приспів (2)