Виконавець: Олександр Пономарьов
Срібний туман, він огортає плечі, як оксамит.
Погляд її, як і колись так божевільно п’янить.
Хоча б на мить затамувати цю печаль мою.
Приспів:
Я зіркою до ніг твоїх впаду,
Їх буду цілувати до нестями.
Тебе знайшов я на щастя, чи біду.
Тебе знайшов я на щастя, чи біду.
Солодкий гріх мій поряд з почуттями.
Як і колись ти станеш вільна, неспокійна душа,
Як і колись я розіб’ю, я розіб’ю цей кришталь,
Що в світі тім сильніше ніжності.
Я небеса молю, люблю.
Приспів