Перш ніж останній дракар зникнув як сон,
А мгла накрила океанські води
В вогняних хвилях перунів грім
Розпочва битву з вируючим морем.

Перш ніж дерева відспівали в лісах
І пішла лань – зганьблена тінь Святовіта.
Кров і ненависть, великий смерть.
Хоральній зойк – то гімн останньой битви.

Хрест вдалині – смерть нечистой крові,
Розлитой трутою загибелі і тліну.
На своїй землі на тисячу років
Синів гордой раси поставив на коліна.

Приспів:
Він не умер за тебе,
Лиш за віру Сіона, яка знищує нас.
Бог – то твоє сумління,
То не семітський фетиш і не юдейська фальш.

Ти, білий воїн, зрадив віру свою
Ради христових походів-братовбивств.
Плач поховальних багать серед білого дня
Богам арійським смерті час сповістив.

Приспів

Хрест плямить твій гонор,
Одвічного воїна перетворив на пса.
Не вибача нікому.
Правдива віра кличе: "Білий воїн, повстань!"