Ходить осінь по діброві,
А у сонька чорні брови.
Питається сон дрімоти:
– Де ми будем ночувати?
– Де дитина маленька,
Ми там будем ночувати
І дитину присипляти,
А щоб спала, не плакала
Та й щоб росла, не хворіла.
На голову й на все тіло.

Ой ходить сон по долині
У червоній кожушині.
Кличе мати до дитини:
– Іди, соньку, в колисоньку,
Іди, соньку, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку.

Баю, баю, баю!
Я дрівець врубаю
І в печі натоплю.
Буде тепло в хаті,
Буде дитя спати.