Той клавесин і плакав, і плекав
Чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
Проціджуючи музику крізь воло.

Приспів:
Старий музика плакав не про нас,
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
Прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов’ї,
Своє гніздо щодня звивають будні,
Упав романс, як він любив її
І говорив слова їй незабутні.

Приспів

Старий співав без гриму, без гримас.
Були слова палкими, несучасними.
О, заспівайте дівчині романс! (3)
Жінки втомились бути непрекрасними.