Як Лопатинський з-за кордону
У рідний край на Львів вертав,
Він думу думав про повстання,
Тоді чекістам в руки впав.

І окружили на узліссі. Кричали:
"Здайсь, бандите, здайсь",
А він стиснув в руках мавзера,
Ведмідь гранати готував.

Упала Генка край дороги
І з криком стала: "Не здавайсь!"
Упав Ведмідь, а Лопатинський
На Львів, на Львів все пробиравсь.

Їх вів Васильків, знав дорогу,
І він у бою першим впав.
Шуміли сосни у діброві,
А скоростріл тарахкотав.

Чекістам в відповідь гранати,
А сам заліг за яму в рів.
Чекісти вбиті, він рвонувся
У дальшу путь: "На Львів, на Львів".

І знов три дні, три довгі ночі,
А кров позначила сліди,
І терпли руки, сліпли очі,
Снігар утомлений ходив.

Сходило сонце за горами,
Шаліє буря снігова,
Три дні, три ночі від кордону,
Як Лопатинський з ран вмирав.

Там десь далеко за кордоном
Сидить Бандера за столом,
Він думу думає важкую:
Чи Лопатинський вже в краю.

Ходила Галя понад річку,
Все на Вкраїну спогляда,
Цілує тризуб золотенький,
Що Лопатинський дарував.

Злітають круки на Вкраїну,
Москви голоднії вовки.
А їм на зустріч вилітають
Його й Бандерові полки.