Сотні шабель блищать на жовтневім сонці,
І, мов сонце, одна лисина сія.
Її власник – геройський Комбриг Котовський –
На сторінках історії це ім’я.
Знали всі навкруги: і маленькі діти,
Уркагани одеські і Фрунзе знав:
Більше всього в житті ніде правди діти –
Свою голову лису Комбриг кохав.

Приспів:
У кривавім бою йогo лисина блищить.
Ми царів і панів за Котовським підем бить.
Краще в світі цілім його лисини нема,
Наша армія вся собі хоче таку мать. (2)

Таку мать... о-о...
Ого-го-го-го-го-го...
Таку мать... о-о...
Ого-го-го-го-го-го...

Зосталися позаду роки геройські
І в могилі холодній Комбриг спочив.
Та голитись ми будем, як вчив Котовський,
І любити жінок так, як він любив.

Приспів (2)