Ти, зелена дібровонько,
Чом не гориш, но ся куриш?
Ти, молода дівчинонько,
Чом не робиш, но ся журиш?

– Якби я не підпалена,
То я би ся не курила.
А якби я хлопця мала,
То я би ся не журила.

Ти, зелена дібровонько,
Чого листя опускаєш?
Ти, молода дівчинонько,
Чого сльози проливаєш?

– А я листя опускаю,
Бо мороз мі притискає.
А я сльози проливаю,
Бо лихого мужа маю.

Не журися, дівчинонько,
Бо навіки душу згубиш.
Скажи мені щиру правду,
Кого ти так вірно любиш?

Я нікого не любила –
Грицька, Стецька і Данила,
Грицька, Стецька і Степана.
Заміж вийшла за Івана.

Не казала тобі мати,
Не казав тобі отець,
Сама його полюбила,
Бо був гарний хлопець.

Не казав тобі отець,
Не казала мати,
Сама його полюбила,
Тепер мусиш бідувати.