Ой піду я лугом, лугом,
Там мій милий косить.
Чорнобрива дівчинонька
Синочка виносить.

– Ой на тобі, мій миленький,
Маленького сина.
Звів ти мене з розумоньку,
Я вже не дівчина.

Звів ти мене з розумоньку,
Звели карі очі.
Не тре було виходити
До мене впівночі.

Не тре було приходити,
Зі мною стояти,
Брати мене за рученьку,
Як дитину мати.

Брав ти мене за рученьку,
Тулив до серденька
І все говорив до мене:
– Ти моя миленька.