Ой попід гай, ой попід гай зелененький,
Ой там брала дівчинонька льон дрібненький.

Вона брала, вибирала та й стелила,
До тихого Дунаєнька говорила.

– Ти, Дунаю-Дунаєньку, тиха вода,
Кому ж я ся сподобала та й молода?

Чи попові, чи дякові, то дай, Боже,
Чи якому пиякові, не дай, Боже.

А ти дай мя, моя мамо, за такого,
Що він мене вірно любить, а я його.

Но не дай мя, моя мамо, за пияка,
Бо пропаде худобина, хоч би яка.

А я своїй матусеньці на відході
Посадила яворонька на городі.

Рости, рости, явороньку, розростайся,
Гуляй, співай, дівчинонько, не цурайся.