Вийшла мати на поріг,
А в воротях свати йдуть,
До хати вернулась і доні шепнула:
– До посвяти мед несуть.

– Най несуть, най несуть,
Його пити не буду,
Бо я хлопця маю, сватів не приймаю
І за ними не піду.

– Доню, йди, доню, йди,
Бо за ним багатство є.
Кажуть, доню, люди: "За ним добре буде",
За ним тільки йди.

– А ти, мамо, не думай, не думай,
Що багатство то є рай.
Багатство минеться, так мені здається,
А на серці буде жаль.